Стаття 67. Форма договору страхування - Закон України "Про внесення змін до Закону України "


^ Стаття 67. Форма договору страхування


1. Договір страхування укладається в письмовій формі.


Факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.


2. У разі недодержання письмової форми договору страхування такий договір є нікчемним.


Стаття 68. Істотні умови договору страхування


1. Договори страхування укладаються відповідно до правил страхування.


  1. Договір страхування обов’язково повинен містити:





3. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.


Страхова сума може бути встановлена по окремому страховому випадку, групі страхових випадків, договору страхування в цілому.


При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна на момент укладання договору.


Договір страхування може включати в себе франшизу з обов’язковим відображенням виду франшизи, що встановлюється договором.


Страхові тарифи обчислюються актуарно (математично) на підставі відповідної статистики настання страхових випадків, а за договорами страхування життя та пенсійного страхування – також з урахуванням величини інвестиційного доходу, яка повинна зазначатися у договорі страхування. Конкретний розмір страхового тарифу визначається в договорі страхування. Розмір страхового тарифу повинен бути достатнім для виконання зобов’язань страховиком за договором страхування.


4. Уповноважений орган має право встановлювати додаткові вимоги до договорів, які відносяться до галузі страхування життя та до договорів страхування майна громадян.


5. Відповідно до міжнародних систем страхування, які вимагають застосування уніфікованих умов страхування, договори страхування укладаються відповідно до таких умов страхування з урахуванням вимог, передбачених цим Законом.


6. У разі виїзду зареєстрованого в Україні автотранспортного засобу на територію іншої країни - члена міжнародної системи автострахування "Зелена картка", власник такого транспортного засобу зобов'язаний укласти договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника (користувача) транспортного засобу перед третіми особами, дія якого поширюється на ці країни, та отримати від страховика-повного члена Моторного (транспортного) страхового бюро України страховий сертифікат "Зелена картка" єдиного зразка, який прийнятий в усіх країнах-членах цієї міжнародної системи страхування.


^ Стаття 69. Укладення договору страхування на користь третьої особи


1. Страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи лише за її згодою, якій страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншої, передбаченої договором страхування події.


2. Страхувальник має право при укладенні договору особистого страхування призначити за згодою застрахованої особи фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування.


3. Страхувальники мають право при укладанні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати фізичну або юридичну особу (вигодонабувача), який може зазнати збитків в результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування.


^ Стаття 70. Співстрахування


1. За згодою страхувальника предмет договору страхування може бути застрахований за одним договором страхування кількома страховиками (співстрахування) з визначенням прав та обов'язків кожного із страховиків.


2. За погодженням між співстраховиками і страхувальником один із співстраховиків може представляти всіх інших співстраховиків у відносинах із страхувальником, залишаючись відповідальним перед ним у розмірах своєї частки.


3. На укладення договору співстрахування поширюються усі вимоги, які передбачені при укладенні договору страхування.


4. У випадку співстрахування технічні резерви формуються кожним із страховиків згідно з принципами, встановленими цим Законом на суму, пропорційну частці ризику, прийнятого таким страховиком.


Стаття 71. Обов'язки страховика


1. Страховик зобов'язаний:


  1. ознайомити страхувальника з правилами страхування;

  2. протягом 7 робочих днів, як тільки стане відомо про настання події, що має ознаки страхового випадку, вжити заходів, спрямованих на своєчасне здійснення страхової виплати;

  3. у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором;

  4. відшкодувати витрати, понесені страхувальником у разі настання страхового випадку з метою запобігання або зменшення збитків, якщо це встановлено договором. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування;

  5. за заявою страхувальника у разі здійснення страховиком заходів, що зменшили страховий ризик, або у разі збільшення вартості майна, переукласти з ним договір страхування;

  6. не розголошувати відомостей про страхувальника та його майнове становище, крім випадків, встановлених законодавством.


2. Страховик не пізніше одного місяця з дня зміни назви постійного місцезнаходження повинен повідомити про ці зміни страхувальників шляхом розміщення повідомлення у офіційних друкованих виданнях, визначених за переліком, встановленим Уповноваженим органом, та на офіційному сайті страховика.

У випадку зміни місцезнаходження відокремленого підрозділу страховика, страховик не пізніше одного місяця з дня зміни місцезнаходження повинен повідомити про ці зміни страхувальників шляхом розміщення повідомлення у двох місцевих друкованих засобах масової інформації за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу та на офіційному сайті страховика.


3. Страховик зобов’язаний розмістити нотаріально посвідчену копію ліцензії на право здійснення страхування в місці, доступному для огляду та ознайомлення з нею страхувальників.


4. Договором страхування можуть бути встановлені також інші обов’язки страховика.


Стаття 72. Обов'язки страхувальника


1. Страхувальник зобов'язаний:


1) своєчасно вносити страхові платежі (внески, премії) у розмірі, встановленому договором;


2) при укладенні договору страхування надати страховикові письмову інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-які зміни страхового ризику;


3) при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об'єкта страхування. Якщо страхувальник не повідомив страховика про те, що об'єкт уже застрахований, новий договір страхування є нікчемним;


4) вживати заходів щодо запобігання збиткам, завданим настанням страхового випадку, та їх зменшення;


5) повідомити страховика про настання події, що має ознаки страхового випадку у строк, встановлений договором.


2. Договором страхування можуть бути встановлені також інші обов'язки страхувальника.


Стаття 73. Умови та порядок здійснення страхової виплати


1. Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третьої особи, визначеної договором страхування) і страхового акта (аварійного сертифікату), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що встановлюється страховиком.


Після отримання повідомлення про настання події, що покривається страховим захистом, протягом 7 днів від дати отримання такого повідомлення страховик інформує про це страхувальника та застрахованого, й виконує процедури, пов’язані з визначенням фактичного статусу події, обґрунтованості поданих претензій та розміру страхових виплат, а також інформує у письмовій або електронній формі страхувальника, застрахованого, бенефіціаріїв про те, які документи необхідні для визначення розміру страхової виплати. Страховик не має права вимагати від страхувальника додаткові документи для визначення розміру страхової виплати крім тих, що передбачені умовами договору, законом.


Якщо в строк, передбачений договором або цим Законом, страховик не здійснює страхову виплату, він повідомляє в письмовій формі протягом трьох робочих днів з моменту закінчення терміну здійснення страхової виплати особу, що подала заяву на отримання страхової виплати, про причини, що роблять неможливим задоволення її вимог у повному обсязі або частково, а також виплачує безспірну частину страхової виплати.


Якщо страхова виплата не підлягає виконанню або якщо сплаті підлягає інша сума, ніж зазначена в поданій заяві на отримання страхової виплати, то страховик в терміни, встановлені договором страхування чи законодавством, інформує про це в письмовій формі особу, що подала заяву, із зазначенням обставин та правових підстав для повної або часткової відмови у здійсненні страхової виплати. Інформація від страховика повинна містити вказівку про можливість забезпечення задоволення претензій шляхом подання позову до суду.


Страховики зобов’язані надавати особам, зазначеним у частинах першій, другій цієї статті інформацію та документи, які впливають на визначення гарантійної відповідальності страховика, а також розміру страхових виплат. Такі особи мають право ознайомитися з страховими актами (аварійними сертифікатами) в приміщенні страховика та зробити за власний рахунок дублікати чи фотокопії документів, що містяться або додаються до страхового акта (аварійного сертифікату). Надання доступу до страхового акта (аварійного сертифікату) не повинно супроводжуватися перешкодами для цих осіб.


2. Страховик та страхувальник мають право залучити за свій рахунок аварійного комісара до розслідування обставин страхового випадку. Страховик не може відмовити страхувальнику в проведенні розслідування і повинен ознайомити аварійного комісара з усіма відомими страховику обставинами страхового випадку, надати всі необхідні матеріали та документи.


3. Страхові виплати за договорами особистого страхування здійснюються незалежно від суми, яку має отримати одержувач за державним соціальним забезпеченням, і суми, що має бути йому сплачена як відшкодування збитків.


4. Страхова виплата не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі, коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого об’єкта, страхова виплата виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.


5. У разі необхідності страховик або Моторне (транспортне) страхове бюро України можуть робити запити про відомості, пов'язані із страховим випадком, до правоохоронних органів, банків, медичних закладів та інших підприємств, установ і організацій, що володіють інформацією про обставини страхового випадку, а також можуть самостійно з'ясовувати причини та обставини страхового випадку.


6. Якщо майно застраховане у кількох страховиків і загальна страхова сума перевищує дійсну вартість майна, то страхова виплата, що виплачується усіма страховиками, не може перевищувати дійсної вартості майна. При цьому кожний страховик здійснює виплату пропорційно розміру страхової суми за укладеним ним договором страхування.


7. Підприємства, установи та організації зобов'язані надсилати відповіді страховикам та Моторному (транспортному) страховому бюро України на запити про відомості, пов'язані із страховим випадком, у тому числі й дані, що є комерційною таємницею. При цьому страховик та Моторне (транспортне) страхове бюро України несуть відповідальність за їх розголошення в будь-якій формі, за винятком випадків, передбачених законодавством України.


Стаття 74. Відмова від здійснення страхової виплати


1. Страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі:


  1. навмисних дій страхувальника, застрахованої особи або вигодонабувача, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов'язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації;




  1. вчинення страхувальником, застрахованою особою або вигодонабувачем умисного злочину, що призвів до страхового випадку;




  1. подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку;




  1. одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала;




  1. несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання події, що має ознаки страхового випадку, або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;




  1. наявності інших підстав, встановлених цим Законом.


2. Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо вони не суперечать законодавству.


3. Рішення страховика про відмову у здійсненні страхової виплати повідомляється страхувальникові у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.


^ Стаття 75. Відповідальність страховика


У разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі відповідно до договору страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.


^ Стаття 76. Перехід до страховика прав страхувальника щодо особи, відповідальної за завдані збитки


До страховика, який здійснив страхову виплату за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за завдані збитки.


^ Стаття 77. Зміна страхувальника - фізичної особи у договорі страхування


1. У разі смерті страхувальника, який уклав договір майнового страхування, його права та обов'язки переходять до осіб, які одержали це майно у спадщину. Страховик або будь-хто із спадкоємців має право ініціювати переукладення договору страхування.


В інших випадках права та обов'язки страхувальника можуть перейти до третіх осіб лише за згодою страховика, якщо інше не встановлено договором страхування.


2. У разі смерті страхувальника, який уклав договір особистого страхування на користь третьої особи, його права та обов'язки можуть перейти до цієї особи або до осіб, на яких відповідно до закону покладено обов'язки щодо охорони прав та інтересів застрахованої особи.


^ Стаття78. Наслідки припинення юридичної особи - страхувальника


Якщо юридична особа - страхувальник припиняється і встановлюються її правонаступники, права та обов'язки страхувальника переходять до правонаступників.


^ Стаття 79. Наслідки визнання страхувальника-фізичної особи недієздатною або обмеження її цивільної дієздатності


1. Права та обов'язки страхувальника-фізичної особи, яка визнана судом недієздатною, здійснюються її опікуном з моменту визнання особи недієздатною.

Договір страхування відповідальності фізичної особи, яка визнана судом недієздатною, припиняється з моменту визнання особи недієздатною.


2. Страхувальник-фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена судом, здійснює свої права та обов'язки страхувальника лише за згодою піклувальника.


Стаття 80. Припинення договору страхування


  1. Дія договору страхування припиняється за згодою сторін, а також у разі:


1) несплати страхувальником страхових платежів у встановлені договором строки. При цьому договір вважається достроково припиненим у випадку, якщо перший (або черговий) страховий платіж не був сплачений за письмовою вимогою страховика протягом десяти робочих днів з дня пред'явлення такої вимоги страхувальнику, якщо інше не встановлено договором;


2) ліквідації страховика або страхувальника у порядку, встановленому законодавством України, або смерті страхувальника-громадянина чи втрати ним дієздатності, за винятком випадків, передбачених цим Законом;


3) в інших випадках, передбачених законодавством України.


2. Дію договору страхування може бути достроково припинено за вимогою страхувальника або страховика, якщо це передбачено умовами договору страхування. Страховик не має права відмовитися від договору особистого страхування без згоди на це страхувальника, який не допускає порушення договору, якщо інше не встановлено договором або законом.


Страхувальник або страховик зобов'язаний повідомити іншу сторону про свій намір відмовитися від договору страхування не пізніше, ніж за тридцять днів до припинення договору, якщо інше не встановлено договором.


3. Якщо страхувальник відмовився від договору страхування (крім договору страхування життя), страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення строку договору, з вирахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу (у відсотках), та фактично здійснених страховиком страхових виплат.


Якщо відмова страхувальника від договору обумовлена порушенням умов договору страховиком, страховик повертає страхувальникові сплачені ним страхові платежі повністю.


4. Якщо страховик відмовився від договору страхування (крім договору страхування життя), страховик повертає страхувальникові сплачені ним страхові платежі повністю.


Якщо відмова страховика від договору обумовлена невиконанням страхувальником умов договору страхування, страховик повертає страхувальникові страхові платежі за період, що залишився до закінчення строку договору, з вирахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, та фактично здійснених страхових виплат.


5. У разі дострокового припинення дії договору, який відноситься до галузі страхування життя, страховик виплачує страхувальнику викупну суму, яка є майновим правом страхувальника за договором страхування життя. Викупна сума розраховується математично на день припинення договору страхування залежно від періоду, протягом якого діяв договір страхування, згідно з методикою, яка встановлюється актуарієм. Уповноважений орган може встановити вимоги до методики розрахунку викупної суми.


Якщо вимога страховика зумовлена невиконанням страхувальником умов договору страхування, страхувальнику повертається викупна сума.


Не допускається повернення коштів готівкою, якщо платежі було здійснено в безготівковій формі, у випадку дострокового припинення договору страхування.


^ Стаття 81. Недійсність договору страхування


1. Договір страхування є нікчемним або визнається недійсним у випадках, встановлених Цивільним Кодексом.


Договір страхування також визнається судом недійсним, якщо:


1) його укладено після настання страхового випадку;


2) об'єктом договору страхування є майно, яке підлягає конфіскації.


2. Наслідки недійсності договору страхування визначаються відповідно до положень про недійсність правочинів, встановлених Цивільним Кодексом та іншими законами України.


Страховик не має права укладати нові договори, збільшувати страхові суми і продовжувати договори страхування з того виду страхування, для здійснення якого зупинено дію ліцензії, але зобов’язаний виконувати чинні договори страхування до моменту їх припинення або розірвання.


Розділ 12

Припинення діяльності страховика


Стаття 83. Припинення діяльності страховика


1. Страховик може припинити свою діяльність в порядку реорганізації або ліквідації.


2. Страховик вважається таким, що припинив свою діяльність з моменту внесення запису про його припинення до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.


3. Порядок припинення страховика в процесі відновлення його платоспроможності або банкрутства встановлюється відповідним законом в частині, що не суперечить вимогам цього Закону.


Стаття 84. Реорганізація страховика


1. Страховики можуть проводити реорганізацію в формі злиття, приєднання, поділу, виділення та перетворення з урахуванням особливостей здійснення страхування в Україні та в порядку, передбаченому законодавством.


2. Реорганізація в формі злиття та приєднання може відбуватись виключно між страховиками.


3. Реорганізація страховиків здійснюється добровільно або в примусовому порядку за рішенням суду.


4. Для проведення реорганізації страховик повинен отримати дозвіл Уповноваженого органу. Рішення про надання дозволу на проведення реорганізації страховика приймається Уповноваженим органом на підставі заяви страховика та документів, що засвідчують необхідність реорганізації та її наслідки для страхувальників. Вичерпний перелік документів, що надається до заяви про проведення та строки розгляду заяви про надання дозволу на проведення реорганізації визначається нормативно-правовими актами Уповноваженого органу.


5. Примусова реорганізація страховика проводиться на підставі рішення суду в порядку та на підставах, визначених законодавством України. У разі виникнення необхідності Уповноважений орган, в межах своєї компетенції, має право залучати своїх представників для участі в проведенні примусової реорганізації страховика.


6. Здійснення процедури реорганізації страховика не є підставою для відмови виконання або припинення виконання зобов’язань страховика за договорами страхування.


Стаття 85. Правонаступництво при реорганізації страховика


1. При реорганізації страховика здійснюється передача його прав та зобов’язань до страховика правонаступника в порядку універсального правонаступництва.

2. Оформлення правонаступництва щодо прав та зобов’язань страховика при реорганізації здійснюється на підставі передавального акту (роздільного балансу). Передавальний акт повинний бути погоджений з Уповноваженим органом.

3. Будь-які зміни, що відбулись в правах та зобов’язаннях страховика після складання передавального акта (роздільного балансу), повинні бути внесені в нього в формі додатку з наступним повідомленням учасників реорганізації. Під час проведення реорганізації страховик повинен утримуватись від дій, що призведуть до суттєвої зміни положень передавального акта (роздільного балансу).


4. Якщо передавальний акт (роздільний баланс) не дає змоги встановити правонаступника за зобов’язаннями страховика, що був реорганізований, новоутворені страховики несуть солідарну відповідальність за даними зобов’язаннями перед третіми особами.


^ Стаття 86. Ліквідація страховика


1. Страховик може бути ліквідований:

- з ініціативи власників страховика;

- з ініціативи Уповноваженого органу;

- в судовому порядку внаслідок процедури банкрутства.


2. Ліквідація страховика з ініціативи власників здійснюється в порядку, передбаченому законодавством України про господарські товариства з урахуванням особливостей законодавства про страхування та отриманням згоди Уповноваженого органу.


3. Страховик, що ліквідується з ініціативи власників повинний припинити свою діяльність із провадження страхування та повідомити про це страхувальників (перестрахувальників) та кредиторів. Власники страховика повинні призначити ліквідаційну комісію, що буде проводити ліквідацію. Ліквідаційна комісія в місячний термін з моменту свого утворення повинна надати Уповноваженому органу на затвердження план ліквідації страховика відповідно д вимог, встановлених Уповноваженим органом.


4. Ліквідація за поданням Уповноваженого органу здійснюється відповідно до законодавства України про страхування в таких випадках:


1) страховик здійснює страхування з порушеннями законодавства України та не забезпечує своєчасного виконання зобов’язань за договорами страхування;

2) страховик не виконує плану його санації або санація страховика не досягла запланованих результатів;

3) загальні збори акціонерів страховика не прийняли рішення щодо покриття фінансових збитків страховика, що робить неможливим продовжувати його діяльність на ринку страхування;

4) в інших випадках, передбачених законодавством України.


5. Рішення про ліквідацію страховика за поданням Уповноваженого органу може бути оскаржено в судовому порядку.


6. Уповноважений орган повинен протягом трьох днів з моменту винесення рішення про ліквідацію страховика повідомити Фонд страхових гарантій.


Стаття 87. Ліквідація страховика в разі його неплатоспроможності на підставі рішення суду


1. Якщо страховик не виконує зобов’язання перед страхувальниками протягом трьох місяців, Уповноважений орган, страхувальники та кредитори страховика мають право звернення до суду із заявою про визнання страховика банкрутом та його ліквідацію. Страхувальники та кредитори повинні направити до Уповноваженого органу рекомендованим листом заяву про систематичне порушення страховиком своїх зобов’язань перед ними з документальним підтвердженням даних випадків. Протягом одного місяця Уповноважений орган повинен розглянути таку заяву та прийняти відповідні заходи впливу. У разі, якщо заходи впливу Уповноваженого органу не досягли позитивного результату, кредитори та страхувальники (перестрахувальники) мають право звернутись до суду із заявою про визнання страховика банкрутом.


2. В процесі розгляду справи про відновлення неплатоспроможності страховика або визнання його банкрутом суд повинен врахувати висновки Уповноваженого органу щодо доцільності ліквідації страховика. Уповноважений орган зобов’язаний подати висновок протягом місяця з дня отримання судового запиту. Негативний висновок Уповноваженого органу щодо доцільності ліквідації страховика є підставою залишення справи без розгляду.


Якщо страховик не спроможний виконати свої зобов'язання відповідно до рішення суду про примусове стягнення протягом шести місяців і за цей час не досягнуто домовленостей щодо реструктуризації визначеного боргу, Уповноважений орган зобов'язаний відкликати ліцензію та ініціювати процедуру ліквідації страховика.

3. Справа про визнання страховика банкрутом за заявою страхувальників (перестрахувальників) та кредиторів може бути порушена лише після відкликання ліцензій на здійснення страхування.


4. Після відкликання ліцензії на здійснення страхування санація страховика не допускається.


5. Суд призначає ліквідатора страховика, кандидатура якого пропонується Уповноваженим органом. Ліквідатор страховика повинний інформувати Уповноважений орган про хід процедури ліквідації та надати Уповноваженому органу порядок погашення боргів страховиком.


6. Процедура ліквідації страховика повинна бути завершена не пізніше ніж через три роки після відкликання ліцензії на здійснення страхування.


7. Ліквідація страховика вважається завершеною, а страховик ліквідованим з моменту внесення запису про припинення державної реєстрації страховика.


Стаття 88. Передача договорів страхування


1. Страховик має право передати виконання прав та зобов’язань за договорами страхування іншому страховику.


2. Передача договорів страхування відбувається у випадку припинення діяльності страховика або відкриття процедури банкрутства або в інших випадках, встановлених законодавством про страхування.


Передача договорів страхування відбувається на підставі договору про передачу договорів страхування, укладеного в письмовій формі та погодженого Уповноваженим органом.


3. Уповноважений орган надає згоду на передачу договорів страхування повністю або частково страховику, який має ліцензію на здійснення тих видів страхування, що виступають об’єктами передачі.


Страховик, до якого здійснюється передача договорів страхування, повинен мати регулятивний капітал та відповідні технічні резерви, достатні для покриття ризиків за договорами страхування, що передаються.


4. Договори перестрахування можуть передаватись лише перестраховикам, страховикам-нерезидентам, що мають право приймати такі ризики та/або страховикам, що мають ліцензію на вид страхування, що відповідає договорам перестрахування, що передаються.


  1. Передача договорів страхування та/або перестрахування відбувається за згоди страхувальників (перестрахувальників), договори яких передаються.


6. Відомості про передачу договорів страхування повинні бути опубліковані в офіційному друкованому виданні Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України та на офіційному сайті страховика протягом 10 днів з моменту передачі договорів страхування.


Розділ 13

Відокремлені підрозділи страховика


^ Стаття 89. Відокремлені підрозділи страховика


1. У разі наявності у страховика філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, які провадитимуть господарську діяльність на підставі отриманої ліцензії, такі відокремлені підрозділи можуть здійснювати страхову діяльність лише після реєстрації в Уповноваженому органі шляхом внесення інформації про відокремлені підрозділи до державного реєстру фінансових установ. До заяви про реєстрацію відокремленого підрозділу страховика до Уповноваженого органу подаються такі документи:

1) копія рішення уповноваженого органу страховика про створення відокремленого підрозділу;

2) примірник положення про відокремлений підрозділ, який повинен містити відомості про те, що відокремлений підрозділ не є юридичною особою, його повну та скорочену назву, мету створення, функції та порядок ліквідації;

3) перелік видів страхування (або видів ризиків за договорами перестрахування для перестраховиків), ведення яких рішенням уповноваженого органу страховика віднесено до компетенції відокремленого підрозділу, з визначеним або невизначеним терміном дії, з обов’язковим зазначенням максимального обсягу страхових зобов’язань за окремим договором страхування, окремими видами страхування, і загального обсягу страхових зобов’язань відокремленого підрозділу;

4) інформація про керівника та головного бухгалтера (у разі, якщо така посада передбачена штатним розписом) відокремленого підрозділу;

5) засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують освіту та стаж роботи керівника та головного бухгалтера;

6) інформація про наявність відповідних сертифікатів у випадках, передбачених нормативно-правовими актами Уповноваженого органу;

7) затверджені в установленому порядку правила проведення у відокремленому підрозділі внутрішнього фінансового моніторингу (у разі, якщо фінансовий моніторинг у відокремленому підрозділі провадиться на підставі правил проведення фінансового моніторингу, які відрізняються від правил страховика);

8) інформація про працівників, які є відповідальними за проведення внутрішнього фінансового моніторингу у відокремленому підрозділі страховика та копії документів про їх призначення.


2. Страховик видає засвідчену копію ліцензії для кожного відокремленого підрозділу страховика.


Засвідчена страховиком копія ліцензії є документом, що підтверджує право відокремленого структурного підрозділу ліцензіата на здійснення страхування на підставі отриманої ліцензії.


Відокремлений підрозділ страховика може мати копії ліцензій лише на ті види страхування, зайняття якими визначено положенням про відокремлений підрозділ.


Надання фінансових послуг через відокремлені підрозділи страховика, інформація про які не внесена до Державного реєстру фінансових установ, забороняється.


Процедура реєстрації відокремленого підрозділу страховика визначається нормативно-правовим актом Уповноваженого органу.


^ Стаття 90. Відокремлені підрозділи страховика за межами України


Страховик повинен повідомити Уповноважений орган про свій намір заснувати відокремлений підрозділ за межами території України з зазначенням відповідної іноземної держави. Страховик зобов’язаний надавати інформацію про діяльність своїх відокремлених підрозділів за межами України в обсягах та в порядку, визначених Уповноваженим органом.


Розділ 14

Об’єднання та саморегулівні організації страховиків


^ Стаття 91. Об’єднання страховиків


1. Страховики можуть утворювати спілки, асоціації та інші об’єднання для координації своєї діяльності, захисту інтересів своїх членів та здійснення спільних програм, якщо їх утворення не суперечить законодавству України. Ці об’єднання не мають права здійснювати страхування. У випадках, передбачених законодавством, для реєстрації об’єднання страховиків необхідно отримати дозвіл Антимонопольного комітету України.

2. Об’єднання страховиків діють на підставі статуту і набувають прав юридичної особи після їх державної реєстрації. Об’єднання страховиків у десятиденний строк з дня реєстрації повідомляє про це Уповноважений орган.


3. Страховики, яким дозволено займатися страхуванням авіаційних та морських ризиків та перестраховики, які здійснюють перестрахування за цими видами страхування, можуть створити відповідно Авіаційне страхове бюро та Морське страхове бюро, які мають бути юридичними особами, що утримуються за рахунок коштів страховиків.


4. Страховики, які мають дозвіл на страхування відповідальності операторів ядерних установок за шкоду, що може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту, зобов’язані утворити ядерний страховий пул, який має бути юридичною особою, що утримується за рахунок коштів страховиків.


^ Стаття 92. Саморегулівні організації страховиків


1. Об'єднання страховиків набуває статусу саморегулівної організації страховиків у порядку, визначеному Законом України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”.


2. Уповноважений орган на встановлених ним умовах може делегувати цим саморегулівним організаціям повноваження щодо розроблення і впровадження правил поведінки на ринках фінансових послуг та/або сертифікації фахівців ринку фінансових послуг.


3. До завдань саморегулівної організації страховиків може належати, зокрема:

1) представлення членів саморегулівної організації перед державними органами та вжиття заходів з метою захисту їхніх інтересів;

2) надання висновків щодо проектів законодавчих актів, котрі містять норми, які регулюють страхову діяльність та (або) посередницьку діяльність, та щодо пропозицій відповідних органів; співпраця в розробці таких проектів і пропозицій;

3) ініціювання та проведення освітньої та інформаційної діяльності в галузі страхування, й співпраця з питань професійного навчання та підвищення кваліфікації страхових кадрів;

4) збирання, зберігання, обробка та надання інформації про роботу страхових ринків у країні та за кордоном, складення й публікація на її основі аналізів та прогнозів з питань страхової діяльності;

5) створення та експлуатація комп'ютерних баз даних з питань страхової статистики, зокрема, баз даних з рівнів шкоди за окремими видами страхової діяльності, а також бази даних, необхідних для запобігання страховим злочинам, включаючи інформацію про здійснені компенсації та виплати, й про страхових агентів, з якими будь-який суб'єкт страхової діяльності розірвав договір про надання агентських послуг;

6) створення третейського суду в порядку, визначеному законодавством;

7) створення можливостей для досудового розв'язання конфліктів між членами саморегулівної організації.


Розділ 15

Посередницька діяльність у сфері страхування


Стаття ­93. Посередницька діяльність у сфері страхування


1. Посередницьку діяльність у сфері страхуванні на території України можуть здійснювати виключно такі суб’єкти:



  1. страхові агенти;

  2. страхові та/або перестрахові брокери;

  3. страховики, які діють в якості страхового агента для інших страховиків;



2. Якщо посередництво в страхуванні здійснюється страховиками або працівниками страховиків, що пов’язане з виконанням їх трудових обов’язків, така діяльність не вважається страховим посередництвом.

3. Посередницька діяльність страхових брокерів у страхуванні здійснюється як виключний вид діяльності.


4. Право на провадження посередницької діяльності в страхуванні та/або перестрахуванні мають лише ті страхові та/або перестрахові брокери, які отримали Диплом про складання кваліфікаційного іспиту відповідно до програм, погоджених із Уповноваженим органом та внесені до Державного реєстру страхових та перестрахових брокерів.


5. Дозволяється здійснення діяльності страхового та перестрахового брокера однією юридичною особою за умови виконання нею вимог щодо здійснення діяльності страхового та перестрахового брокера.


6. Надання інформаційних та консультаційних послуг додатково до іншої основної професійної діяльності за умови, що така діяльність не направлена на допомогу клієнту з укладання чи виконання договору страхування, врегулювання збитків на професійній основі, а також оцінювання збитків, висновки експертів, не вважається страховим посередництвом.


7. Посередницька діяльність на території України з укладання договорів страхування з іноземними страховиками не допускається, крім договорів страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страхування ризиків, пов’язаних із морськими перевезеннями, комерційною авіацією, запуском космічних ракет і фрахтом (включаючи супутники), в разі, якщо об’єктом страхування є майнові інтереси, пов’язані з товарами, які транспортуються, та/або транспортним засобом, яким вони транспортуються, та/або будь-яка відповідальність, що виникає у зв’язку з таким транспортуванням і перестрахування з дотриманням вимог цього Закону та коли інше не передбачено міжнародними договорами України.

Посередницька діяльність на території України з укладання договорів страхування зі страховиками-нерезидентами може здійснюватись відповідно до порядку та вимог, установлених Уповноваженим органом з урахуванням вимог статті 37 цього Закону.


8. Страховий та/або перестраховий брокер зобов'язаний у своїй професійній діяльності діяти виключно в інтересах страхувальників/перестрахувальників.


9. Страховий та/або перестраховий брокер не має права укладати договір страхування/перестрахування, якщо умови договору, укладеного між страховим та/або перестраховим брокером і страховиком/перестраховиком, від якого цей брокер отримує брокерську винагороду, суперечать інтересам особи, яка має потребу в страхуванні/перестрахуванні.


^ Стаття 94. Найменування страхового та/або перестрахового брокера


1. Найменування страхового та/або перестрахового брокера (юридичної особи) має містити слова “страховий брокер” або відповідно “перестраховий брокер” або похідні від них слова.


2. Не допускається використання найменувань, тотожних до вже існуючих найменувань страхових та/або перестрахових брокерів чи подібних такою мірою, що може призвести до помилки в сприйнятті.


Стаття 95. Диплом про складання кваліфікаційного іспиту страховим (перестраховим) брокером


1. Диплом про складання кваліфікаційного іспиту можна отримати шляхом проходження керівниками та/або заступниками керівників страхових та/або перестрахових брокерів відповідного курсу навчання та складання іспиту відповідно до вимог Уповноваженого органу, що підтверджується дипломом встановленого зразка про отримання освіти на рівні вимог до підвищення кваліфікації з страхування. Навчання, приймання іспитів, видачу документів про рівень кваліфікації здійснюють навчальні заклади, які отримали ліцензію Міністерства освіти України на право провадження освітньої діяльності, пов’язаної з наданням освіти про підвищення кваліфікації з питань страхування.

^ Стаття 96. Вимоги до порядку провадження посередницької діяльності страхових та/або перестрахових брокерів


1. При здійсненні своєї професійної діяльності страховий та/або перестраховий брокер зобов’язаний дотримуватися таких вимог:

а) володіти інформацією, необхідною для укладення договору страхування (перестрахування), у тому числі про наявність необхідних ліцензій, розміри страхових тарифів та умови страхування (перестрахування), які пропонуються страховиками (перестраховиками);


б) мати ділову репутацію відповідно до вимог, установлених цим Законом;


в) на підставі брокерської угоди забезпечувати укладення договору страхування (перестрахування) із страховиком або перестраховиком, які мають стійке фінансове становище на найбільш вигідних для страхувальника (перестрахувальника) умовах;

г) пропонувати особі, яка має потребу в страхуванні/перестрахуванні, аналогічні страхові/перестрахові послуги не менше як двох страховиків (за наявності такої кількості страховиків, які надають послуги за цим видом страхування);

д) укласти договір (поліс) обов’язкового страхування своєї професійної відповідальності з страховиком, який має відповідну ліцензію на суму, не менше:

  1. для страхового або перестрахового брокера – фізичної особи-підприємця – не менше 10 000 євро на рік;

  2. для страхового та/або перестрахового брокера – юридичної особи – не менше 50 000 євро на рік;

  3. для страхового та/або перестрахового брокера - нерезидента, який здійснює діяльність в Україні через постійне представництво – не менше 50 000 євро на рік.


2. Забороняється участь страховика (перестраховика) або його працівників у створенні та діяльності страхового та/або перестрахового брокера. Власники та працівники страховика (перестраховика) не можуть одночасно обіймати посади в страховика (перестраховика) та в страхового та/або перестрахового брокера.


3. Страхові брокери-фізичні особи-підприємці, які зареєстровані у встановленому порядку як суб’єкти підприємницької діяльності, не мають права отримувати та перераховувати страхові платежі та страхові виплати.


4. У разі отримання платежів від страхувальника (перестрахувальника) страхові та/або перестрахові брокери повинні мати окремі поточні рахунки:


Кошти, які надійшли на рахунок страхового та/або перестрахового брокера, що використовується для перерахування страхових та інших платежів, які пов’язані з виконанням договору страхування не можуть використовуватись для інших цілей, зокрема для розміщення на депозитних рахунках у банку.


5. Страховий та/або перестраховий брокер-юридична особа або постійне представництво юридичної особи-нерезидента повинні надати банку доручення на перерахування страхових платежів, отриманих від страхувальника/перестрахувальника, страховику/перестраховику в строк, передбачений брокерською угодою, що не може бути встановлений більш ніж 10 днів.


6. Страхові та/або перестрахові брокери-нерезиденти можуть надавати послуги на території України виключно через:

а. постійні представництва в Україні, які повинні бути зареєстровані як платники податку відповідно до законодавства України та включені до Державного реєстру страхових та перестрахових брокерів;

б. юридичні особи, зареєстровані на території України, які засновані відповідними страховими та/або перестраховими брокерами-нерезидентами та включені до державного реєстру страхових та перестрахових брокерів.


Дозволяється діяльність страхових та/або перестрахових брокерів-нерезидентів без реєстрації постійного представництва в Україні щодо посередництва в страхуванні ризиків, передбачених пунктом «а» частини п’ятої статті 3 цього Закону.


7. Страховий (перестраховий) брокер може отримувати брокерську винагороду таким чином:

1). Від страховика/перестраховика як частину страхової (перестрахової) премії.

2). Від страхувальника/перестрахувальника на умовах, визначених брокерською угодою.


8. Забороняється отримання страховим та/або перестраховим брокером винагороди одночасно від страхувальника/перестрахувальника та страховика/перестраховика.


9. Обмеження, передбачене пунктом 8 цієї статті, може бути знято в разі письмової згоди страхувальника/перестрахувальника.

10. Страховий та/або перестраховий брокер не може бути власником корпоративних прав у страховому агенті або бути членом виконавчого або наглядового органу страхового агента.


Стаття 97. Вимоги до порядку провадження посередницької діяльності страхових агентів


1. Страховим агентом може бути дієздатна фізична особа, яка:

  1. досягла 18-ти річного віку;

  2. має повну середню освіту;

  3. не була засуджена за навмисні злочини проти власності, господарські і посадові злочини;

  4. пройшла навчання в страховій компанії, яку така особа представляє, відповідно до вимог Уповноваженого органу;

  5. отримала спеціальне посвідчення від страховика на представлення його інтересів, складене за формою, встановленою Уповноваженим органом.


2. Страховим агентом може бути юридична особа, керівник або працівники якої, що безпосередньо виконують функції страхового агента:

  1. є дієздатними фізичними особами;

  2. мають повну середню освіту;

  3. не були засуджені за навмисні злочини проти власності, господарські і посадові злочини;

  4. пройшли навчання в страховій компанії, яку така особа представляє, відповідно до вимог Уповноваженого органу;

  5. отримали спеціальне посвідчення від страховика на представлення його інтересів, складене за формою, встановленою Уповноваженим органом.



3. При здійсненні своєї професійної діяльності страховий агент зобов’язаний дотримуватися таких вимог:


  1. при отриманні страхових платежів від страхувальників перерахувати ці грошові кошти на рахунок страховика протягом двох банківських днів після надходження відповідних страхових платежів;




  1. подавати щодекади страховику звіт про укладені та розірвані договори та розміри отриманих і повернутих платежів, а також акт звірки зіпсованих полісів.


4. У разі несвоєчасного перерахування страховим агентом страхових платежів або порушення ним строку оформлення договорів страхування без поважних причин страховик має право припинити дію агентської угоди. При цьому обов`язково складається акт звірки за отриманими та повернутими полісами.


5. Страховик зобов’язаний здійснювати виплату комісійної винагороди страховому агенту в розмірі та в строк, передбачені агентською угодою. При цьому, комісійна винагорода страховому агенту виплачується тільки по тих договорах страхування, які укладені в період дії агентської угоди, укладеної між страховиком і страховим агентом.


6. Страховик зобов’язаний вести реєстр страхових агентів, що має бути вільнодоступним для користувачів та розміщений на офіційному сайті страховика.


7. Нагляд за діяльністю страхового агента здійснює страховик, на користь якого діє страховий агент. Страховик зобов’язаний надавати інформацію про своїх агентів на вимогу та в порядку, встановленому Уповноваженим органом.


8. Страховик зобов’язаний здійснювати контроль за діяльністю своїх страхових агентів. Страховик несе відповідальність за дії своїх агентів перед страхувальниками. Неналежний контроль страховика за діяльністю його страхових агентів кваліфікується як порушення страхового законодавства.


9. Страховик зобов’язаний видати страховому агенту довіреність, яка має визначати:

а. сферу діяльності страхового агента з вказівкою на види страхування;

б. розмір максимальної страхової суми, на яку страховий агент може укласти страховий договір;

в. обсяг повноважень страхового агента.


10. Страховий агент не може надавати послуги страховому та/або перестраховому брокеру.


11. У випадку зміни місцезнаходження страхового/перестрахового брокера він повинен протягом місяця повідомити про це страхувальників, з якими в нього укладені договори.


Стаття 98. Надання інформації страховими та/або перестраховими брокерами


  1. До моменту укладення або внесення змін до договору страхування/перестрахування, страховий та/або перестраховий брокер повинен повідомити особу, яка має потребу в страхуванні/перестрахуванні в порядку, встановленому Уповноваженим органом, про:

  1. найменування та адресу, за якою він зареєстрований;

  2. свідоцтво про реєстрацію страхового та/або перестрахового брокера та порядок, у якому цю інформацію можна перевірити;

  3. страхову суму, на яку застрахована його професійна відповідальність, та назву відповідного страховика;

  4. всіх страховиків, у яких страховий брокер має істотну участь;

  5. порядок оскарження дій страхового та/або перестрахового брокера.

  1. Страховий брокер повинен надати клієнту обґрунтовану інформацію в письмовій формі щодо причин, на основі яких він рекомендує укладати договір страхування саме з цим страховиком.

  2. Якщо страховий брокер отримує комісію або іншу винагороду за послуги у сфері страхового/перестрахового посередництва, він повинен повідомити про це особу, яка має потребу в страхуванні/перестрахуванні. Страховий та/або перестраховий брокер повинен інформувати цю особу про право доступу до інформації щодо розміру комісії чи іншої винагороди, що отримує страховий та/або перестраховий брокер.

  3. Страховий брокер повинен повідомити клієнту про назви всіх страховиків, з якими він співпрацює.

  4. Інформація, яка надається клієнту повинна бути:

1) у чіткій і зрозумілій для клієнта формі;

2) надана в письмовій формі або на будь-якому іншому носії інформації, доступному для клієнта;

3) українською мовою, або будь-якою мовою, що погоджена сторонами.


Розділ 16

Перестрахова діяльність


^ Стаття 99. Перестрахова діяльність

1.На території України мають право здійснювати перестрахування виключно:

а) страховики за видами страхування, на які мають діючі ліцензії;

б) перестраховики;

в) страховики-нерезиденти незалежно від наявності філії на території України.


2. Страховик може передавати та приймати ризики в перестрахування лише після затвердження правлінням страховика програми перестрахування, яка погоджується Уповноваженим органом. Вимоги до програми перестрахування встановлюються нормативно-правовими актами Уповноваженого органу, але в будь-якому випадку програма перестрахування повинна містити таку інформацію:

а) критерії вибору страховиків та перестраховиків включаючи страховиків-нерезидентів, яким страховик може передавати свої ризики за договорами перестрахування;

б) максимальний обсяг страхових зобов’язань у залежності від виду страхових ризиків, що може передаватись страховикам та перестраховикам, в тому числі страховикам-нерезидентам, включаючи і встановлення обмежень на одного страховика та певну групу страховиків, які відповідають певним критеріям;

в) максимальний обсяг страхових зобов’язань для кожного виду страхування, що можуть передаватись у перестрахування;

г) перелік страховиків та страховиків-нерезидентів, які можуть приймати ризики в перестрахування від страховика.


Обмеження на перестрахування та критерії вибору страховиків та перестраховиків включаючи страховиків-нерезидентів має відповідати вимогам, встановленим Уповноваженим органом. Зміни до програми перестрахування набувають чинності з моменту погодження Уповноваженим органом.


3. Страховик (цедент, перестрахувальник) зобов'язаний повідомляти страховика та/або перестраховика про всі зміни свого договору зі страхувальником.


4. Страховик (цедент, перестрахувальник), який уклав із страховиком договір перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі згідно з договором страхування.


5. Укладення страховиками (цедентами, перестрахувальниками) договорів перестрахування з страховиками-нерезидентами дозволяється тільки в разі, коли на момент укладення або продовження дії договору перестрахування:


1) у країні, в якій зареєстрований страховик-нерезидент, передбачений нагляд за страховою та перестраховою діяльністю, і такий страховик-нерезидент є суб’єктом такого нагляду;


2) страховик-нерезидент провадить безперервно страхування та/або перестрахування не менше ніж три роки до дати укладення договору перестрахування;


3) відсутні не усунені страховиком-нерезидентом суттєві порушення законодавства про страхування і з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та боротьби з тероризмом країни його реєстрації як юридичної особи;


4) страховик-нерезидент та/або орган нагляду його юрисдикції на підставі звернення страховика (цедента, перестрахувальника) та/або Уповноваженого органу надав відповідну інформацію, передбачену в підпунктах 1-3 пункту 4 цієї статті в письмовому вигляді.


6. Страховик (цедент, перестрахувальник) має впевнитись у тому, що страховик-нерезидент відповідає визначеним у підпунктах 1-3 пункту 4 цієї статті вимогам до укладення з ними договору перестрахування та несе повну відповідальність за дотримання зазначених вимог згідно із законодавством.


7. У разі потреби страховики (цеденти, перестрахувальники) звертаються до Уповноваженого органу із запитом стосовно надання інформації про страховиків-нерезидентів відповідно до підпунктів 1-3 частини 4 цієї статті, з якими передбачається укладення договорів перестрахування. Уповноважений орган надає необхідну інформацію за наявності.


8. У разі відсутності (недостатності) відомостей про діяльність страховика-нерезидента, що підтверджують виконання передбачених цією статтею вимог, виявленої за результатами аналізу інформації, що подається страховиками (цедентами, перестрахувальниками) Уповноваженому органу відповідно до цієї статті та у складі звітних даних, або виїзних і безвиїзних перевірок, Уповноважений орган звертається з офіційним запитом до органу, який виконує функції нагляду за страховою і перестраховою діяльністю в країні реєстрації страховика-нерезидента.


9. Страховики можуть передавати та приймати ризики в перестрахування відповідно з отриманими ліцензіями та з урахуванням вимог законодавства.


Уповноважений орган може встановлювати додаткові вимоги до страховиків, у тому числі страховиків-нерезидентів, які мають право отримувати ризики від страховиків за договорами перестрахування та встановлювати обмеження на перестрахування ризиків на підставі певних критеріїв.


10. Страховики не мають права перестраховувати ризики за видами страхування, передбаченими частиною 2 статті 4 цього Закону, крім випадку перестрахування випадку смерті застрахованої особи та медичного страхування.


11. Здійснення перестрахування за межі України має відбуватися виключно з урахуванням вимог валютного законодавства України.


Стаття 100. Діяльність перестраховика


1. Перестраховик отримує єдину ліцензію на прийом та передачу ризиків у перестрахування за всіма видами страхування.


2. Підставами для отримання ліцензії на здійснення перестрахування як виключного виду діяльності є відповідність документів, що подаються страховиками, ліцензійним умовам, які встановлюються Уповноваженим органом.


3. Уповноважений орган може встановлювати окремі вимоги щодо капіталу та резервів перестраховиків, що отримали ліцензію на здійснення перестрахування як виключного виду діяльності.


4. Всі вимоги та положення цього Закону, які регулюють діяльність страховика, також застосовуються до перестраховика, якщо інше не зазначено в цьому Законі або не випливає зі змісту цього Закону.


Стаття 101. Істотні умови договору перестрахування

5432497824296467.html
5432685911861855.html
5432789659283488.html
5432875940786520.html
5432949953681608.html